Будівельні норми – хто їх взагалі придумав

Ви будуєте, і припустимо, найняли бригаду (бюджет не дуже великий, фірми з офісами і бухгалтерами в нього не вміщуються). Між бригадою і вами – нікого, хто міг би курувати будівництво, доводиться перевіряти їх роботу за порадами з форумів. Це краще, ніж нічого, і скоро ви вже знаєте, що мурувати стіни треба за певними правилами – і це будівельні норми.


Мурування стін, нагляд самостійно – на що звернути особливу увагу.


Але раптом з’ясовується, що посилання на них не справляє належного враження. «Шов муру має бути від 8 до 13 мм» – цитуєте ви, і чуєте у відповідь «Ці норми застаріли ….”, “ми в Польщі стільки будинків побудували” – і найголовніше: «А що такого трапиться, якщо буде трохи менше? або більше? Ну, от якщо 30 мм, то що?» На що самі і відповідають « Та нічого … та воно слона витримає». Це б’є ваші козирі наповал.
Дійсно, адже норми не говорять того, що буде, якщо ви порушите. А значить, у вас начебто є поле для маневру, можна трохи (зовсім небагато) розширити діапазон припустимого – адже ж не хмарочос  будуємо, правда?
Чому ж в нормах немає табличок «перелік допустимих відступів» і «можливі наслідки відступів» з цифрами?
Справа в тому, що частина норм – аналітична (розрахунок металевих конструкцій і половина залізобетону і мурування), і отримана розрахунковим шляхом, а частина (по по тому ж муруванню та бетонних конструкціях) – емпірична, з досвіду.
Ну, ось, наприклад, ще в восьмому столітті стало ясно, що фундаменти під важкі будівлі треба все-таки закладати нижче за глибину промерзання, інакше їх рвуть сили морозного здимання.


Фундаменти – які вибрати, адже їх багато типів?


В шістнадцятому столітті – що ставити важку будівлю поряд з кромкою схилу небезпечно: може сповзти після тривалих дощів (в той час в храмі Архістратига Михаїла, що на Видубичах, обвалилася східна сторона будівлі, що простояла до того півтисячі років).
На початку двадцятого – що арматура в залізобетоні працює у верхній і в нижній його зонах, а посередині марна.
Спочатку хтось робив інакше, отримував руйнування конструкції, і все це вносилося в колективну пам’ять. Потім – в норми того часу.

Коли з’являлися нові будівельні технології, то виявлялися слабкі місця і знаходилися рішення – так, в середині двадцятого століття з’являється газобетон, і ще через тридцять років прийшли до армування мурыв (інакше вони вкривається безліччю волосяних тріщин).


Газобетон – чим хороший, і де його сильні сторони


В норми потрапили тільки ті випадки, коли конструкція була зроблена неправильно. Коли ж конструкція була зроблена не так, але все-таки встояла і збереглася (що, напевно, теж бувало), ці винятки з правил історія не зберегла. Тому в нормах і немає альтернативи – «потрібно ось так, але можна й інакше, на свій страх і ризик».

Звичайно, можна зробити так, як пропонують ваші робочі, і цілком ймовірно, що нічого поганого не станеться. Просто ви і ваш будинок стануть учасниками експерименту – можна так робити, чи все-таки ні?
Адже норми можна  трактувати не як перелік заборон, а як раду робити так, щоб результат був гарантований. На всі 100. Але ж вирішувати тільки вам.


Виконроб – або бригада майстрів-робітників? Хто краще?


Напишіть відгук

Ви мусите увійти, щоби коментувати.

Показать
Поделится в Facebook
Поделится в Twitter
Поделится в Google Plus
Поделится в Одноклассники
Поделится в Вконтакте
Скрыть